БІОЛОГІЧНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ БІЄНАЛЕ

Тема:  «Формування економічних понять при вивченні біології, екології, географії в умовах соціалізації освітнього простору»

ПЛАН

проведення бієнале вчителів біології, екології, географії

Мета: розширити знання вчителів про значимість економічних понять у викладанні предметів природничого циклу (географії, біології, економіки) та у навчально-виховному процесі, приділити увагу змістовому наповненню уроків сучасними відомостями про економічні терміни, формування мотиваційної спрямованості в учнів на уроках біології, географії, економіки практично застосування, розуміти і аналізувати події, що відбуваються в економічному житті, знаходити свої шляхи в розв'язанні економічних проблем.

Дата проведення: 16 березня 2017 року

Місце проведення: Рубанівська ЗОШ І - III ступенів № 1, № 2

I. Організаційний блок.

09⁰⁰ – 09¹⁵

Прибуття до Рубанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2. Привітання учасників семінару. Ознайомлення з темою та метою семінару. Об'єднання в групи.

Методисти РМК

II. Практичний блок.

09²⁵-10¹⁰

Відкритий урок з біології у 11 класі на тему: «Природний та штучний відбір ГМО у створені нових сортів: за і проти».

Таран Т. О., вчитель біології, вчитель І категорії, Рубанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2.

10¹⁰-10²⁰

Переїзд в Рубанівську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. Привітання учасників.

10³⁰-11¹⁵

Відкритий урок на тему: «Залізничний та автомобільний транспорт та його особливості»

Болгарина А. Г., вчитель географії, вчитель вищої, вчитель-методист Рубанівської ЗОШ               І-ІІІ ступенів № 1.

III. Теоретичний блок.

11²⁰ – 12⁰⁰

Брифінг: «Економічна соціалізація учнівської молоді методом проблемного навчання на уроках природничого циклу.»

Зелінка Л. М., методист районного методичного кабінету Магдич Л. Л., методист районного методичного кабінету

12⁰⁰- 12²⁰

Підведення підсумків роботи. Вироблення методичних рекомендацій.

Учасники семінару

Брифінг: «Економічна соціалізація учнівської молоді методом проблемного навчання»

Група № 1. «Природничі науки в економіці» Експлуатація біологічних ресурсів. Екологія.

 Завдання 1. Ознайомтеся з текстом. Виділіть тези до інформації.
Завдання 2. Наведіть приклади екологізації в Україні.
Завдання 3. Локанічно представте інформацію слухачам. Будьте готові до питань.

Важливим резервом охорони природи і одночасно перспективним напрямом отримання великого обсягу продукції тваринного й рослинного світу є всебічна екологізація використання "диких" біологічних ресурсів. І тепер, і в майбутньому в біосфері будуть існувати значні площі територій і акваторій, на яких людина зможе експлуатувати живі природні ресурси, що відновлюються природним шляхом. З природоохоронних позицій важливою є та обставина, що організація сталого, ощадливого використання природно відновлюваних біологічних ресурсів послужить одночасно і методом надійної охорони більшості великих тварин, збереження котрих у природі пов'язане з найбільшими труднощами.

Розглянемо коротко два найважливіші напрямки такої екологізації - перехід від промислу до господарства і розширення спектру одомашнених та окультурених форм організмів.

Перехід від промислу до господарства стосовно все більшого числа об'єктів тваринного і рослинного світу, грибів та мікроорганізмів дозволив би вдало поєднати отримання всезростаючої кількості високоякісних і різноманітних продуктів природного походження з завданнями надійної охорони максимального числа господарських цінних видів. Такий перехід сприяв би реалізації вимоги розширеного відтворення при експлуатації живих природних ресурсів. Принаймні для десятків видів великих ссавців і птахів, плазунів, земноводних, риб, кількох тисяч видів рослин він буде запорукою їх надійної охорони.

Одомашнення і окультурення практикуються зараз у відношенні приблизно кількох сотень видів тварин і кількох тисяч видів рослин. Використовуючи лише окремі види домашніх тварин і культурних рослин, людина ніби згорнула природний спектр різноманітності потенційно корисних для неї форм живої природи. Завдання полягає в тому, щоби його знову розширити. Це необхідно для довгострокових інтересів сталого розвитку людства і для збереження різноманіття форм збереження живої матерії.

Стосовно рослинного світу перспективним є окультурення все більшої кількості різноманітних технічних, харчових, лікарських, декоративних видів, створення і розширення лісових плантацій з метою отримання деревини та інших лісоматеріалів. В сучасному світі широко розповсюджується фермерське розведення диких копитних (наприклад, антилоп у Африці), птахів (страусів, диких індиків, куріпок та ін.), плазунів, аквакультура молюсків, риб. На спеціальних фермах розводяться десятки видів декоративних метеликів - внаслідок величезного попиту на них на світовому ринку.

Розведення в неволі з господарськими й естетичними цілями рідкісних видів тварин і рослин дає безпосередню вигоду. Це вселяє впевненість, що такі види, входячи в багатоманітне господарство людини, тим самим будуть урятовані від знищення. Як би згодом не зменшувалася їх чисельність у природі, їм не буде загрожувати небезпека вимирання, а їхній основний генофонд буде збережено. З іншого боку, штучне розведення великої кількості економічно цінних видів рослин і тварин сприятиме задоволенню попиту на них за рахунок ферм і плантацій, а не за рахунок їхніх ресурсів у дикій природі.

Група № 2 «Економіка в природничих науках». Економіка.

Завдання 1. Ознайомтеся з текстом. Зробіть тези до інформації.
Завдання 2. Наведіть приклади екологізації в Україні.
Завдання 3. Локанічно представте інформацію слухачам. Будьте готові до питань.

Економічні стимули були й залишаються одними з найважливіших у розвитку суспільства, тому виникає завдання їх оптимального використання у вирішенні насущних проблем охорони й раціонального використання тваринного і рослинного світу, а також середовища мешкання живих організмів.

Підприємства і галузі суспільного виробництва повинні вирішувати виробничі завдання, враховуючи всі можливі втрати, пов'язані з руйнуванням природного середовища. Для цього необхідні такі критерії якості довкілля, які б відповідали принципу сталого розвитку економіки і суспільства. Головні екологічні критерії якості довкілля за відношенням до людини і живої природи такі:

1. Збереження екологічної рівноваги (на певному просторі, у певному регіоні, нарешті, загалом у біосфері)

2. Збереження всього видового різноманіття рослин і тварин (оскільки втрачений вид принципово не може бути відтворено)

На основі цих принципів формулюються практичні вимоги до екологізації економіки:

1) визначення абсолютних і відносних цінностей в охороні природи,

2) екологізація вартісної оцінки промислової і сільськогосподарської продукції,

3) адекватна оцінка впливу забруднень відходами виробництва на природні екосистеми і людину.

Виходячи з першої вимоги, для визначення економічної доцільності і пріоритету заходів з охорони конкретного виду необхідно комплексно врахувати його координати по таких осях виміру:

- ступінь рідкісності (поширеності) в даний момент,

- тенденції змін чисельності (зниження, зростання, стабільність),

- ступінь ендемічності на території, підпорядкованій адміністративним органам того рівня, на якому визначається природоохоронний статус,

- величина потенційної генетичної (таксономічної) втрати (зокрема, вид, який є єдиним представником родини, повинен мати перевагу перед видом - єдиним представником роду, а той у свою чергу - над одним з багатьох видів роду і т.д.),

- реальне чи потенційне господарське значення даного виду. Таким чином, кожен біологічний вид можна охарактеризувати набором з 5 незалежних оцінок, сума яких дозволить прийняти об'єктивне економічне рішення.

Цікавими є підходи до визначення абсолютної цінності біологічного виду. Логіка одного з них полягає в наступному. Для підтримання екологічного балансу екосистем нашої планети небезпечною є втрата (виходячи з емпірично неодноразово доведеного "правила 10") 10-20% існуючих видів організмів. 20% видів приблизно від 1,5 млн. описаних складає 300 тис. Зникнення цієї кількості видів дорівнює втраті світового національного продукту внаслідок повного руйнування біосфери Землі. Світовий національний продукт, за даними ООН, складає 3400 млрд. доларів, звідси середня умовна вартість виду - 11,3 млн. доларів.

Стосовно другої вимоги, то вона базується на тому, що в умовах обмеженості природних ресурсів невідворотно постає питання про плату за користування ними.

Ціна кінцевого продукту будь-якого виробництва також повинна враховувати показники "природомісткості" цього виробництва. Природомісткість повинна включати і "відходомісткість" виробництва - тобто кількість забруднювальних речовин, які утворюються під час виробництва й експлуатації даного виду продукції, будь це реактивний лайнер чи шматок штучної шкіри. Наприклад, шматок натуральної шкіри може виявитися еколого-соціально-економічно вигіднішим для суспільства, ніж шматок шкірзамінника таких же розмірів, оскільки при виробництві полімера відбувся викид у довкілля великої кількості шкідливих відходів.

Серед важливих економічних завдань - екологізація планування, вдосконалення економічних стандартів у природоохоронній галузі.

На жаль, сучасна система економічних показників не враховує в безпосередній формі ні розміщення в довкіллі відходів, ні природомісткості продукції, ні навіть відносної цінності рідкісних і зникаючих видів організмів (часто штраф за знищення рослини чи тварини "червонокнижного" виду є чисто "символічний", у той час як штраф за браконьєрське знищення тварини якогось звичайного промислового виду набагато вищий).

У багатьох випадках спостерігаються конфліктні ситуації між економічними інтересами і вимогами охорони природи. Як приклад такої ситуації можна навести ставлення до лісових ресурсів. З точки зору економіки лісового господарства, стиглі і перестійні ліси повинні вирубуватися в першу чергу. При цьому абсолютно не враховується те, що ці ліси є найціннішими резерватами біотичного різноманіття рослин і тварин, багато з яких зникнуть після вирубки. В результаті в Україні продовжують вирубувати унікальні лісові масиви (зокрема, діброви у Передкарпатті і Закарпатті) тоді, коли таких екосистем уже практично не залишилося в Західній Європі.

Охорона природи не може бути збитковою для суспільства і людства загалом. Перетворити це загальне положення у реальний економічний важіль - пріоритетне завдання екологізації економічної науки

____________________________ П. І.П вчителя

_______________________предмет

Діагностична картка

Економічна компетентність учня

МОТИВАЦІЙНО-ВОЛЬОВА		КОМУНІКАТИВНА		РЕФЛЕКСИВНА		ФУНКЦІОНАЛЬНА
Мотиви, завдання, потреби, стимули до формування економічної компетентності. Уміння домагатись успіху та результатів шляхом наполегливої праці. Сила волі, цілеспрямованість		Уміння зрозуміло й чітко висловлювати свої думки, переконувати, аргументувати, доводити, аналізувати. Встановлювати міжособистісні зв’язки, організовувати й підтримувати діалог. Володіти діловим етикетом і культурою мови.		Знання, уміння, досвід практичної діяльності, освіченість. Синтез знань гуманітарних, економічних, природничих, технічних та інших наук. Оволодіння способами пізнання й практичної діяльності. Самоосвіта й самовиховання.		Уміння свідомо контролювати результати своєї діяльності та рівень особистого розвитку, особистих досягнень. Формування креативності, ініціативності, націленості на співпрацю, упевненості в собі. Самооцінка, самореалізація, розуміння своєї значущості й відповідальності за результати своєї діяльності.

ДО ВИКОРИСТАННЯ У РОБОТІ.